Наталя всією душею ненавиділа Інну. Ось уже два роки, як та не давала спокою Сергію, її дружину. Раз у раз намагалася потрапити йому на очі, призовно посміхалася, млосно дивилася. Зваблива Інна не соромилася навіть присутності законної дружини Сергія, Наталії.

Скільки разів вона вже висловлювала своє невдоволення Інні, вимагала, щоб та відстала від її чоловіка. Але 30-річна красуня тільки реготала у відповідь і казала Наталі, що Сергій їй абсолютно не потрібен, адже він уже старий, ось сорок нещодавно виповнилося. А їй молоденького хотілося, та за грошей, і щоб любив її сильно.

Наталя у відповідь шаленіла, називала Інну погань і безсоромною нещасною. У відповідь Інна парирувала, що вона далеко не нещасна, адже довкола неї мужики увиваються, а від Наталі втікають. А потім додала, щоб Наталя свого Сергія під замок на ланцюг посадила, інакше вона виведе його дуже легко.

Наталя червоніла від злості, кілька разів бігала до сільради, вимагаючи, щоб Інну виселили з їхнього села. Але вона була єдиним лікарем, який погодився піти на роботу в їхню глухомані, тому ніхто навіть не думав її виселяти.

Інна була дуже гарною жінкою, таких по всій окрузі, та й у їхньому селі не було. Багато мужиків з навколишніх сіл божеволіли. Неодружені пропонували руку і серце, одружені просто дивилися і милувалися молодою красунею, деякі були не проти гуляти від дружини. Але ніхто так не ревнував своїх чоловіків, як Наталя.

Сергій працював водієм і часто возив Інну до хворих то до одного села, то до іншого. Наталя не знаходила собі місця, коли чоловік казав їй, що буде нескоро, бо Інні треба об’їхати всі підзвітні їй амбулаторії. Вона вимагала, щоб чоловік виходив із цієї роботи і не ганьбив її. А Сергій обурювався, що його дружина безпідставно ревнує та постійно бігає на розбирання до Інни. І з чого вона взагалі взяла, що він гуляє з молоденькою лікаркою? Адже вони просто разом працюють.

Але Наталя була невблаганна, вона плакала злими сльозами і казала, що всі мужики собаки. Їх тільки пальцем помані – так одразу підуть ліворуч. Нагадувала, що в нього діти ростуть, як йому не соромно їм в очі дивитися? Сергій по-різному ставився до звинувачень дружини – сердився, лаявся, пояснював, що між ним та Інною нічого немає. Казав, що любить лише Наташу. Але потім все частіше, розуміючи всю марність своїх пояснень, просто мовчав.

Якось після чергового об’їзду хворих Сергій звернувся до Інни, попросив у неї вибачення за нестерпний характер своєї дружини та за постійні безпідставні звинувачення. Адже раніше вона такою не була, а зараз ніби збожеволіла. Інна зітхнула і сказала, що все розуміє. Адже Наталя просто дуже любить чоловіка і ні з ким не хоче ділити його. І насправді це велике щастя – когось любити так сильно. Сергій глянув на Інну і запитав, чи любила вона когось. Інна відповіла, що кохала, і відвернулася до вікна. А потім попросила зупинити машину. Коли Сергій виконав її прохання, вона вийшла з машини та відійшла убік, присівши на повалене дерево.

Сергій підійшов і сів поруч. Після хвилинного мовчання жінка розпочала свою розповідь. Її кохану людину теж звали Сергієм. Вони навчалися в одному класі, потім почали зустрічатися. Закінчили школу, зіграли весілля, до народження малюка готувалися. Сергій у МНС працював. Того дня Інна була вдома, тільки-но повернулася з чергування, термін у неї був ще маленький, ніхто навіть не знав, що вона вагітна, окрім Сергія. Чекала Інна на чоловіка з роботи, але тільки він не прийшов. Того дня була сильна пожежа на якомусь об’єкті. Сергій ціною свого життя врятував друга. Їй зателефонували і сказали про це, коли все закінчилося.

По щоках Інни потекли сльози. Вона тихенько сказала, що ніхто навіть не уявляє, що з нею тоді відбувалося — кудись рвалася, кричала, на щось сподівалася. Але все ж таки зуміла витримати і не зламатися. Вирішила, що житиме далі заради майбутнього малюка. А потім просто під час похорону до неї підійшла дівчина з однорічною дитиною на руках і сказала, що це син Сергій.

Ця дівчина працювала диспетчером у їхній службі. І всі знали про їхній зв’язок. Усі, крім Інни. Прямо з цвинтаря її відвезли до лікарні. Дитину жінка втратила… Тільки за кілька днів повернулася додому, зібрала речі, взяла ключі від квартири та віднесла їх цій дівчині.

Квартира належала Сергію, а отже, по праву мала залишитися його спадкоємцю. Потім Інна попросила начальство відправити її кудись подалі. Ось її і прислали сюди.

Сергій запитав, чи вибачила вона свого коханого? Замість відповіді дівчина сказала, що дуже хотіла малюка. Тільки народити вона більше не зможе. Сергій обережно сказав, можливо, варто спробувати почати все спочатку? Адже вона ще така молода і гарна! Інна обернулася і глянула на Сергія. І раптом час для них зупинився, весь світ ніби зник, а порожнечу наповнювало гучне биття двох сердець.

Потім Сергій ніжно шепотів її ім’я, несамовито цілуючи… А вона, ніби не чуючи його лагідних слів, тихо плакала і повторювала – «що ж ми наробили»…

Надто довго Наталя увер